Мам, мені здається я горю. Або що таке вигоряння під час навчання. - BrainHouse
Skip to Content

Мам, мені здається я горю. Або що таке вигоряння під час навчання.

Багатьом з нас знайомий стан, коли нічого не хочеться робити, коли буквально ні на що немає сил. Все катастрофічно набридло і дратує. Здавалося б то, що має приносити задоволення, не тільки його не приносить, але ще і починає дратувати. У постійної напруги і невдоволення з’являються прекрасні богатирі-супутники: безсоння і відсутність апетиту, які поступово перетворюють Вас в зомбі. Однією з можливих причин такого стану може бути вигоряння під час навчання. 

Причини вигоряння

Причин насправді досить багато.

  • Сильно напружений графік. Безумовно дуже добре постійно бути при ділі, але занадто добре – теж погано. 
  • Необхідність займатися рутинною нецікавою роботою. Все рано чи пізно втомлюються від однотипних завдань. У школі та університеті, на жаль, багато курсів, які навряд чи колись знадобиться. А якщо таких курсів більшість, то почуття безцільності існування буде ходить по п’ятах, не даючи розслабитися.
  • Прагнення бути кращим у всьому. В такому випадку життя буде схожа на гонку на виживання. Перфекціонізм – це відмінно, але тут головне не перегнути палицю. Краще за всіх стати дуже складно, а ось хватануть букетик-другий болячок, пов’язаних з нервовим перенапруженням, в цьому випадку простіше простого.
  • Відсутність чіткої мети. Ви коли небудь бачили літаки, які прямують не за визначеним маршрутом, а навмання? Якщо й так, то мені не хотілося б бути його пасажиром. Однією з ключових проблем сучасного суспільства полягає в тому, що більшість людей не знає в який бік плисти. Тому і пливуть за течією, відчуваючи себе при цьому не на своєму місці. Погодьтеся, прикро прожити чуже життя. На цьому грунті і починають в голову лізти різні думки, плавно переростають в деструктивні.
  • Постійне порівняння себе з іншими. Я молодець, а ось у Колі оцінки краще, а у Вадима батьки багатші. Ну, а якщо і задуматися, то поруч з ними я не дуже то і молодець. Якщо Ви постійно будете заглядати у вікна інших людей, то свого щастя ніколи не отримаєте. Може бути і вдасться переплюнути Колю, але чи буде це дійсно тим, заради чого варто було боротися. Може бути Ваше щастя зовсім в іншому. Ось і виходить, що женемося за чужим успіхом, а досягаючи його відчуваємо абсолютне розчарування. Адже по-хорошому мета-то і не наша була. 
  • Постійний пресинг з боку вчителів, батьків і друзів з претензіями як потрібно поступати, та й як необхідно жити взагалі. Погодьтеся складно жити в обстановці, в якій всім від тебе чогось потрібно. Так поступово поступово напруга накопичується і ми “загоряти”.

Знати причини – звичайно добре, але це навряд чи допоможе

Про причини поговорили. Тепер давайте розбиратися з наслідками. Чи реально взагалі повернути радість життя? 

  • Перший крок на шляху до перемоги – це визначення ворога. Якщо Ви зрозуміли, що горите, і приблизно зрозуміли причину, то це вже майже успіх.
  • Другий крок трохи складніше. Потрібно повірити у власні сили. Основною причиною морального напруження є відсутність віри в себе. Ми боїмося втратити роботу, боїмося виглядати нерозумно перед друзями, боїмося висловлювати свою думку. В кінці-кінців боїмося бути собою. Краще я зіграю роль доброго друга / сина / працівника / учня, ніж покажу свої справжні почуття і при цьому буду висміяний або вилаявся. Але в такому випадку проживаєте Ви своє життя, або просто граєте в незрозумілому виставі, завіса в якому опуститися, а гіркий осад від нереалізованості залишиться. У подібному випадку є два виходи: жити для когось і страждати від нереалізованості; або підходити до всього з позиції сили, з повною впевненістю в здатності впоратися з будь-якою ситуацією. Тоді і на роботі / в школі напруга спаде, адже розуміючи, що впоратися з будь-яким результатом просто перестанете переживати через дрібниці. І з друзями стосунки стануть кращими, адже з людини без власної думки Ви перетворитеся на цікаву особистість зі своїм неповторним світобаченням. Якщо ж друзів не влаштує новий “Ви”, то тоді ці люди і не потрібні були, а звільнені місце з радістю займуть більш гідні, яким будуте цікаві “Ви”, а не роль. Та й в цілому, підходячи до життя з позиції “Я все можу” значно поліпшить якість життя.
  • Крок номер три. Вчимося прийматисебе.Прийнявши себе Ви автоматично перемагаєте в гонці з іншими. Тепер більше немає сенсу доводити, що сусід гірше. Прийнявши, що тепер у Вас власне розуміння щастя, спаде рівень стресу і життя забуяла новими, уже Вашими фарбами. Рівняючись на кого-то, ним ми все одно не будемо, а ось собою бути перестанемо. 
  • Крок номер чотири. Знаходимо мету в житті. Напевно, цей пункт може здатися занадто пафосним, мовляв, люди життя проживають і не можуть зрозуміти чого все-таки хочуть. А тут треба сісти і швиденько придумати. Рада в цьому випадку просто заглянути всередину себе і зрозуміти, що ж все-таки подобається. Це може бути малювання, гра на флейті, ліплення, в загальному все, про що тільки можете подумати. Ваше нове хобі стане незамінним джерелом сил, завдяки якому можливо буде подолати будь-які негаразди. Займаючись улюбленою справою, як хобі, можливо рано чи пізно, прийде і ідея про більш глобальної мети. Між іншим, ця рада повністю перевірений автором статті. Ось уже три роки я займаюся в музичній школі. І це забезпечує такий приплив енергії, який складно отримати де-небудь ще. 
  • Крок номер п’ять. Займаємосяздоров’ям.По-хорошому, цей пункт є наслідком попередніх. Адже, якщо Ви дійсно полюбили себе, повірили, що все під силу і намітили приблизний курс руху, то за визначенням в голову стануть закрадатися думки про те, що для цього неймовірного пригоди знадобитися здорове тіло. Погодьтеся, буде досить складно радіти новим перемогам, коли крутитися голова і стріляє в боці. Тому хороший сон і щодо здорове харчування повинні стати Вашими постійними супутниками.

Життя нам дана всього одна і тому безглуздо її витрачати на те, що не подобається

Нерозумно довіряти її іншим людям, в надії, що вони допоможуть. Ми можемо перетворити наш шлях в неймовірне і цікава пригода, повне незабутніми емоціями. А можемо просто марнувати дні, в надії, що хтось колись щось змінить. Вибір за Вами: згоряти від злості, або горіти ентузіазмом; рахувати хвилини до закінчення ненависного дня, або дорожити кожною секундою життя. 

Почати адже дійсно просто потрібно просто побороти страх перед новим, зайнятися тим, чим давно хотіли (для початку, як мінімум, в якості хобі) і неважливо, що подумають інші. Адже ви живете для себе! Немає часу? Ну на безцільно посидіти в інтернеті час же знайшлося, а на те, що дійсно розмалює життя немає? Не смішіть! Було б бажання, а час і методи знайдуться!

Милуйтеся життям, любите її і тоді від емоційного вигоряння не залишиться і сліду! Пам’ятайте, що вона у нас одна! Іншого шансу насолодитися нею вже не буде.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (9 оценок, среднее: 4,89 из 5)
Loading...

6 коментарів в “Мам, мені здається я горю. Або що таке вигоряння під час навчання.”

29 Квітня, 2020 в 12:44 am

Дуже дякую за поради. Так, потрібно навчитися цінувати себе, любити… І ніколи не опускати руки!

Ответить

24 Травня, 2020 в 3:42 pm

Дуже актуально на період сесії, дякую за статтю, спробую виконувати вище зазначені пункти, сподіваюсь допоможе)

Ответить

13 Червня, 2020 в 8:35 am

У мене колись було вигоряння через навчання. Та це не дивно, бо майже всі причини зі списку були в мене. Дякую вам за поради, теперь буду знати як цього уникникати.

Ответить

10 Липня, 2020 в 5:56 am

Бути собою, прийняти себе таким, який ти є – дуже не прагматично, а вот бути пристосуванцем, боятись висловлювати свою думку, бути конформістом – таких керівництво більше любить і це правда сьогодення.

Ответить

11 Липня, 2020 в 10:23 am

Дитина повинна мати достатньо часу для активного вiдпочинку. Це – запорука гармонiйного розвитку.

Ответить

15 Липня, 2020 в 10:29 am

Доброго дня, сьогодні наткнулася на вашу статтю, і вона, як на мене є досить корисною в сучасному світі, де ми всюди поспішаємо, боячись не встигнути, намагаємося бути схожими на наших кумирів, забуваючи те, що ми всі є унікальними самі по собі:) Емоційне і трудове вигорання, є досить гострою проблемою сьогодення, і вимагає рішучих дій для її виправлення, але на мою думку, не потрібно кидатися з крайності в крайність, в усьому важлива “золота середина”, і в погоні за власним комфортом, не потрібно забувати про комфорт людей, що тебе оточують. Адже, лікуючись від емоційного вигоряння можна отримати ще більш важку “хворобу” – самотність.

Ответить

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top